|
Мабуть, ви
вже чули про ті неймовірні зміни,
що пропонують нам внести до
українського правопису7 Читаючи
їх, дехто вжахнеться, дехто
здивується, а дехто скаже, що цією
мовою він розмовляти не буде, бо
не хоче. Треба вміти, скажу я вам,
лише дев’ятнадцятьма пунктами
зробити з однієї з
наймилозвучніших мов світу
вульгарний суржик. Деякі слова
навіть важко вимовити. Кажуть, це
часткові зміни, які не торкнуться
більшої частини правил і слів. Але
судіть самі. Отже, нам Мабуть, ви
вже чули про ті пропонується:
1. Писати
букву г“ в українських питомих і
засвоєних загальних та власних
назвах – прізвищах і топонімах –
згідно з вимовою: ДЗИГА. ГОНТА та
ін.
2. Писати И
на початку незапозичених та давно
засвоєних слів перед
приголосними Н та Р: ИНІЙ. ИРЖА та
ін.
3. Писати
слово ПІВ завжди окремо від
сусідніх слів, якщо воно означає
“половина”.
4. Писати
закінчення И в подовому відмінку
однини іменників третьої відміни
з основою на –СТЬ (ВІСТИ. ЗЛОСТИ.
РАДОСТИ) та в іменниках РУСИ,
БІЛОРУСИ, ОСЕНИ.
5. Писати
закінчення И в родовому відмінку
іменників четвертої відміни із
суфіксом –ЕН(ІМЕНИ, ПЛЕМЕНИ).
6.
Відмінювати запозичені слова на
–О , крім тих, у яких перед ним
стоїть інший голосний: ПАЛЬТА, У
МЕТРІ, КІНА.
7. Писати у
загальних назвах тільки Г,
незалежно від того, h або g
вимовляють у мові - джерелі.
8. В
антропонімах та похідних від них
лексемах вживати Г або Г“
відповідно до h чи g. У власних
географічних назвах вживати
тільки Г.
9. Вживати
паралельні форми: ЕФІР-ЕТЕР,
КАФЕДРА-КАТЕДРА та ін.
10. У
загальних назвах іншомовного
походження подвоєння не
передається ( але: ВАННА, ВІЛЛА,
МАННА).
11. У всіх
словах іншомовного походження
між усіма приголосними пишемо И:
ЄПИСКОП, АЛИЛУЯ та ін.
12.
Поширити “правило дев’ятки на
правопис іншомовних власних назв.
13. У
загальних назвахіншомовного
походження перед йотованими
після губних ставимо апостроф: Б’ЮРО,
Б’ЮДЖЕТ, М’ЮЗІКЛ.
14. У словах
іншомовного походження І в
позиції перед Щ передавати
звукосполученням ЙО: ЙОН, ЙОАНІТ
та ін.
15. У словах
іншомовного походження Е
передаємо через Є, якщо перед ним
J: ПРОЄКТ.
16. Писати
ІЯ в середині слів іншомовного
походження: ГЕНІЯЛЬНИЙ, МАТЕРІЯЛ.
17. Не
вживати звук Й у словах ПАРАНОЯ,
ФЕЄРВЕРК, ФОЄ.
18.
Передавати іншомовний дифтонг AU
через АВ: АВДИТ, АВКЦІОН та ін.
19. Писати з
м’яким знаком імена по батькові
ІГОРЬОВИЧУ, ЛАЗАРЬОВИЧУ.
Їх
розробники говорять, що
орієнтуються на Харківський
правопис, прийнятий у 1928 році. Але
не згадують, що той самий правопис
було скасовано вже через 5 років
після прийняття. А якщо вчитатися
в нові правила, виникає відчуття,
що автори проекту намагалися
зробити “офіційну” мову з того,
що ми звикли називати суржиком,
діалектами (а це й справді схоже
на західноукраїнський діалект) та
елементарною неосвіченістю.
Найбільш
гостро прийняття нового
правопису сприймається
студентами та учнями. Адже
змінюють і термінологію,
намагаючись надати “самобутності”
українській мові. Так, наприклад,
всіма знаний перпендикуляр –
буде “торчок”, завод – “виробня”,
а скважина – “чарунка”. Людині
освіченій всі ці “терміни”
цілком справедливо здаються
примітивом…
Але з огляду на
суперечки, що виникли в уряді з
приводу запропонованих змін,
залишається надія, що мрії “рехворматорів”
так і залишаться мріями… |
