Метал у СРСР. З чим у вас асоціюється таке словосполучення? “Треба поміркувати” – скажете ви. Але на питання, хто був при витоках цього неординарного для радянської великої сцени музичного явища, більшість все ж знайде відповідь.

У лютому 1985 року розпочала свою історію АРИЯ. Це той випадок, коли вживання епітетів не завжди буде доцільним. Група сформувалась з чотирьох музикантів-прихильників металу, що перебував на хвилі популярності на Заході (перш за все IRON MAIDEN, ACCEPT, JUDAS PRIEST). За плечима учасників був досвід виступу у різних естрадних ансамблях. Проблема вокаліста вирішилась одразу: у вигляді професійного виконавця Валерія Кіпєлова, за плечима якого був досвід у вокальному ансамблі “Лейся, песня”, де також співав Микола Расторгуєв (ЛЮБЭ). За іронією долі цього року концерт ЛЮБЭ проходив у Києві одночасно з виступом “арійців”.

Записавши десяток альбомів, провівши сотні концертів по всьому СРСР та за його межами (з незвичайних можна пригадати виступ на концерті, присвяченому руйнуванню Берлінської стіни), АРИЯ навічно вписала своє ім’я до історії радянської музики. Цій групі належить і участь у тогочасних відносинах молодіжних неформальних груп між собою та з владою, вона ставала й музичним супроводом байкерського руху. Саме з середини 80-х років зростає кількість металістів у країні (згадайте класичний для того періоду образ, описаний у радянських “правильних” ЗМІ: волохата потвора у шкірянці та з металевим ланцюжком, часто сантехнічного походження).

У 2000 році разом з німецькою “RAGE” група здійснила тур по Росії, присвячений 15-річчю існування.

Останні концерти АРИЯ у Києві пройшли у 1998 (сольник), двічі у 1999 (на Майдані в рамках акції “Крок до перемоги” і на “Байконурі”). Але спрага “арійців” (найпалкіших прихильників групи) потребувала вгамування, і 18 лютого була запропонована “трапеза”. Та, як виявилося, однієї стало замало і за тиждень організатори повідомили про додаткову 17 лютого. Квитки були розібрані одразу.

Власне концерт пройшов досить спокійно. Але обстановка, що йому передувала, була насичена переживаннями і очікуванням чогось незвичайного. Святкова атмосфера, обличчя, що сяють, відрізняли цей концерт від більш мрачних сейшенів. Відміни були і у контингенті присутніх. Чесно кажучи, рідко побачиш відвертих неформалів поруч з солідними дядечками й тіточками під 40, які, здавалось, прийшли у театр, а не на метал концерт. Проте з першими ж акордами усі відмінності зникали і стосувалися хіба-що одягу. Занадто прискіпливо і ретельно поводила себе охорона. Заборона стояти (у залі лише місця для сидіння) (!?), запалювати запальнички, м’яко кажучи, дивувала. Проте, коли лунали повільні мелодії, охоронці-“пожежники” відступали. Цікавий факт: на концерті було багато дівчат, явно не прихильниць важкої музики, але їх реакція на балади ставала випробовуванням для барабанних перепонок.

Музиканти поводили себе відносно спокійно, публіка заводилась від якісного наденергійного звучання та проникливого змісту пісень (недарма тексти пише поетеса Маргарита Пушкіна). Зі сцени наче віяло професіоналізмом. Не було ніяких дешевих “фішок”, лише іноді Кіпєлов анонсував той чи інший хіт історичними або “повчальними” репліками. Лунали в основному ранні твори, тому для залу неважко було підспівувати (музиканти не приховували задоволення). На завершення вокаліст додав, що скоро вийде новий альбом “Химера” і АРИЯ знову навідається до Києва.

“Класно, але мало” – ділилися враженнями при виході з БК КПІ. Не все, що хотілося, виконала група за півтори години концерту. Але хорошого завжди мало, і спрага скоро знов потребуватиме вгамування.

ГЕРОЙ АСФАЛЬТА

Музыка - С.Маврин, В.Дубинин
Слова - М.Пушкина

Am

Твой дом стал для тебя тюрьмой

G F

Для тех, кто в доме, ты - чужой

G Am

Ты был наивен и ждал перемен

Am

Ты ждал, что друг тебя поймет

G F

Поймет и скажет: «Жми вперед!»

G Am

Hо друг блуждал среди собственных стен...

F E F E

Горел асфальт От солнца и от звезд

F E F G E F

Горел асфальт Под шум колес

F E F E

Горел асфальт Ты чувствовал тепло

F E F G E F

Горел асфальт Снегам назло

Ты сам решил пойти на риск
Никто не крикнул: «Берегись!»
И ты покрасил свой шлем в черный цвет
Как зверь мотор в ночи ревет
Пустырь, разъезд и разворот...
Ты мстил за груз нелюбви прошлых лет

Запел асфальт
Ты слышал каждый звук
Запел асфальт
Как сердца стук
Запел асфальт
Ты был его герой
Так пел асфальт
Пел за спиной!

Был миг - ты верил в знак удач
Ведь ты был молод и горяч
Но твой двойник мчал навстречу тебе
Он был свободен как и ты
Никто не крикнул: «Тормози!»
Такой приказ неизвестен судьбе

Горел асфальт
От сбитых с неба звезд
Горел асфальт
Под шум колес
Кричал асфальт
Ты был его герой
Кричал асфальт
Кричала боль